У масовій культурі гіпноз часто зображують і сприймають як щось містичне або розважальне, наприклад, як частину сценічного шоу, де люди під дією гіпнозу поводяться незвично або втрачають контроль над собою. Проте в реальності гіпноз є серйозним терапевтичним інструментом, підтвердженим численними науковими дослідженнями.
Сьогодні гіпноз активно використовується у клінічній практиці для допомоги пацієнтам із різними фізичними та психологічними проблемами. Серед найпоширеніших застосувань — зменшення хронічного болю, боротьба з тривожністю та безсонням, відмова від куріння та навіть покращення стосунків.
Американська психологічна асоціація визначає гіпноз як:
«Стан свідомості, що поєднує зосереджену увагу та знижене сприйняття навколишнього світу, який характеризується підвищеною здатністю до сприйняття пропозицій».
Простіше кажучи, це стан, в якому ви максимально зосереджені на чомусь конкретному, а все інше відходить з поля зору на другий план. Ваше тіло при цьому може бути розслаблене для покращення сприйняття, але розум залишається сфокусованим та більш відкритим до пропозицій.
Якщо ви коли-небудь занурювалися у книгу або фільм настільки, що втрачали зв’язок з реальністю, або не пам’ятали, як доїхали до певного місця, то ви вже відчували стан, подібний до гіпнозу.
Науковці досліджують гіпноз понад 200 років, але його механізм дії досі не до кінця зрозумілий. Завдяки сучасним технологіям, таким як функціональна магнітно-резонансна томографія (fMRI), можна визначити момент, коли мозок переходить у гіпнотичний стан. Проте пояснення, чому це відбувається, поки що немає.
Дослідження Стенфордського університету показали, що під час гіпнозу у мозку відбуваються конкретні зміни в роботі мозку:
● Розслаблення:Спостерігається активність у дорсальній передній поясній корі, що відповідає за когнітивні процеси та рухи, знижується. Це сприяє розслабленню та відстороненості від зовнішніх подразників.
● Посилення зв’язку між розумом і тілом:Зростає активність у ділянці мозку, яка відповідає за зв’язок між мозком та тілом. Це важливо для терапії фізичних станів, таких як хронічний біль або синдром подразненого кишечника.
● Підвищена сприйнятливість до пропозицій:Збільшується активність у двох ділянках мозку, які відповідають за обробку дій. Це може пояснити, чому пропозиції, як-от «відмовитися від солодкого» або «кинути курити», легше засвоюються під час гіпнозу.
● Зміна активності півкуль мозку:Інші дослідження також зафіксували суттєві зміни в активності мозку під час гіпнозу. У лівій півкулі, що відповідає за логічне мислення та аналіз, активність зменшується. Натомість у правій півкулі, яка відповідає за творчість та уяву, активність зростає.
Коли гіпноз застосовується в поєднанні із психологічними терапевтичними техніками, він стає гіпнотерапією.
У гіпнотерапії гіпноз використовується для зміни відчуттів, сприйняття, думок і поведінки. Під час сеансу гіпнотерапії свідомість перебуває у стані глибокої розслабленості, що робить її більш відкритою до пропозицій, спрямованих на покращення здоров’я та якості життя загалом.
● Проблеми зі сном: Гіпноз може допомогти заснути швидше та покращити якість сну, збільшуючи кількість часу у фазі глибокого сну.
● Тривожність: Гіпноз особливо ефективний при тривожних станах, зокрема, таких, що пов’язані з хронічними захворюваннями і генералізованим тривожним розладом.
● Синдром подразненого кишечника (СПК): Клінічні дослідження підтверджують, що гіпноз зменшує симптоми СПК, такі як біль у животі та порушення травлення.
● Хронічний біль: Гіпноз допомагає зменшити больові відчуття у людей із артритом, онкологією, серпоподібноклітинною анемією. Гіпноз також може допомогти зменшити біль після операції або полегшити головний біль, спричинений напруженням.
● Відмова від куріння: Гіпноз може допомогти позбутися залежності від нікотину, в тому числі подолати тягу до куріння і симптоми відміни.
● Припливи при менопаузі: За даними досліджень, гіпноз здатний зменшити частоту та інтенсивність припливів до 80%.
● Фобії та страхи: Зменшення страху польотів, публічних виступів, висоти, води тощо.
● Травматичний досвід та ПТСР: Робота з підсвідомістю для зниження інтенсивності травматичних спогадів.
● Розлади харчової поведінки: Контроль переїдання, зменшення тяги до певних продуктів, формування здорових харчових звичок.
● Психосоматичні розлади: Астма (зменшення частоти нападів), гіпертонія (зниження артеріального тиску), синдром хронічної втоми, шкірні захворювання (псоріаз, екзема, кропив’янка).
● Керування стресом: Формування нових патернів мислення та реакцій на стресові ситуації.
● Розлади адаптації: Зменшення емоційного дискомфорту під час змін у житті (переїзд, розлучення, втрата роботи).
● Спортивна психологія: Підвищення концентрації, мотивації, зниження страху перед змаганнями.
● Алкогольна та наркотична залежність: Зменшення тяги до вживання психоактивних речовин.
● Сексуальні дисфункції: Робота з причинами фригідності, еректильної дисфункції, зниження лібідо.
● Покращення концентрації та мотивації: Зосередженість під час навчання або екзаменів, виступи на публіці.
● Підготовка до медичних процедур: Зменшення страху перед операцією, заспокоєння під час стоматологічних процедур, підготовка до пологів (гіпнопологи).
Під час сеансу терапевт створює комфортні умови для розслаблення. Потім він використовує вербальні пропозиції, щоб поступово занурити вас у трансовий стан.
Коли ви досягаєте глибокого розслаблення, терапевт дає пропозиції, спрямовані на досягнення певних цілей: подолання страху, контроль болю, зміну звичок. В кінці сеансу терапевт допомагає вам повернутися до нормального стану свідомості, почуваючись свіжо і бадьоро.
Часто люди сприймають гіпноз крізь призму сценічних шоу або фільмів, де людей нібито примушують виконувати дивні чи смішні дії. Такі уявлення створили багато міфів про гіпноз та його терапевтичне застосування.
Насправді гіпноз — це клінічно доведений метод, у якому ви зберігаєте повний контроль над собою. У стані гіпнозу ви розслаблені та зосереджені, але усвідомлюєте все, що відбувається з вами. Терапевт не може примусити вас робити те, чого ви не хочете. Ви залишаєтеся повністю свідомими, зберігаєте контроль над своїми діями і можете припинити сеанс у будь-який момент.
Гіпноз і медитація мають спільні риси: обидві практики сприяють розслабленню та зосередженості, допомагають знизити рівень стресу. Керовані візуалізації, гіпноз, медитація майндфулнес, релаксація, аутогенне тренування — майже всі методи роботи з розумом і тілом передбачають концентрацію уваги. Однак між ними є суттєві відмінності.
Гіпноз має конкретну ціль, наприклад, подолання фобії, корекція харчових звичок або контроль болю. Під час гіпнозу людина має підвищену здатність реагувати на пропозиції. Ті пропозиції, які ми використовуємо у гіпнозі, можуть змінювати сприйняття, поведінку, емоції і так далі. Натомість медитація зазвичай не спрямована на досягнення конкретного результату і зосереджується на очищенні розуму та заспокоєнні думок.
Однак, у випадку керованих медитацій використовуються терапевтичні скрипти, що нагадує техніку гіпнозу. У таких медитаціях учасника також ведуть через певні візуалізації та словесні установки, що сприяють досягненню конкретних результатів — наприклад, зменшенню тривожності чи покращенню концентрації. Таким чином, межа між гіпнозом і керованою медитацією може бути досить розмитою.
Часто люди помилково вважають гіпноз станом, подібним до сну. Насправді це не так.
Під час гіпнозу людина залишається повністю свідомою та уважною. Це схоже на стан, коли ви повністю занурені у книгу чи фільм — ви усвідомлюєте все, що відбувається навколо, але ваша увага максимально сфокусована на одній темі.
У гіпнозі ви зберігаєте повний контроль над собою. Це не стан вимкненої свідомості, а особлива форма зосередженості, коли зовнішні подразники відходять на другий план. Для успішного сеансу гіпнотерапії потрібна ваша добровільна активна участь та виконання терапевтичних інструкцій на шляху до бажаного результату.
Здатність до гіпнозу є індивідуальною особливістю. Деякі люди легко занурюються у гіпнотичний стан, тоді як інші мають низький рівень сприйнятливості. Більшість із нас знаходяться десь посередині — не надто чутливі, але й не зовсім несприйнятливі до гіпнозу.
Цікаво, що на гіпнабельність можуть впливати дитячі переживання. Дослідження показують, що діти, які зазнали фізичного насильства, часто мають вищу здатність до гіпнозу. Водночас позитивний досвід дитинства також може підвищити гіпнабельність. Наприклад, діти, батьки яких розповідали багато історій або розвивали уяву, також легше занурюються у гіпнотичний стан.
Проте навіть якщо людина має низький рівень гіпнабельності, це не означає, що гіпнотерапія буде неефективною. Можливо, їй знадобиться трохи більше часу для розвитку цієї навички або дещо інший підхід для досягнення бажаних результатів.
Гіпноз — це безпечний, природний стан глибокої зосередженості, який можна використовувати для терапевтичних цілей та покращення якості життя. Механізм гіпнозу досі активно вивчається науковцями, і новітні дослідження підтверджують його ефективність у подоланні болю, тривожності, порушень сну, залежностей та інших станів.